Як влаштований процес локалізації стандарту

Навіщо потрібна процедура

Без спільного порядку кожен переклад стає окремою версією: розходяться терміни, обсяг вимог і навіть структура документа. Процедура фіксує послідовність, у якій міжнародний документ стає придатним для навчання та впровадження в Україні.

Сім етапів

• Відбір документа — релевантність для навчальних програм і галузевої практики, наявність запиту від закладів чи організацій.
• Узгодження прав — перевірка ліцензії первинного тексту; для документів з обмеженою ліцензією публікуються лише методичні матеріали.
• Чорновий переклад — робота закріпленого перекладача робочої групи за розділами.
• Термінологічне звіряння — кожен новий термін фіксується в глосарії з посиланням на стандарт-джерело.
• Публічне обговорення — спірні формулювання виносяться на робочу групу; зауваження приймаються від будь-кого, хто користується документом.
• Редакція — наукова та мовна вичитка фахівцем відповідної галузі.
• Публікація — текст, глосарні статті, навчальний матеріал і артефакт впровадження виходять разом під CC BY 4.0.

Хто за що відповідає

• Робоча група документа — переклад, зауваження, ухвалення термінів.
• Термінологічна комісія — рішення щодо спірних відповідників.
• Академічна група — навчальні матеріали та апробація в дисциплінах.
• Рада Центру — пріоритети локалізації та порядок публікації.

Критерій завершеності

Переклад без навчального матеріалу й артефакту вважається незавершеним: документ, за яким ніде не вчать і за яким ніхто не впроваджує, не стає практикою і повертається в роботу.